І.С. Нечуй-Левицький

Літературний цитатний диктант

За наведеним текстовим матеріалом визначити, кому із героїв твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» він належить.

«Була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем... Питала губи. Осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом». (Маруся Кайдшиха)

«Як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки бре­шуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змоло­тив». (Хотина Корчаківна)

«У білій сорочці з широкими рукавами. З-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця». (Омелько Кайдаш)

«Тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя: личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а т неначе вода в криниці». (Одарка Ходаківна)

«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка. З кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима». (Мотря Довбишиха)

«Кругла, як цибулька, повновида, як повний мі­сяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як пряник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить». (Олена Головківна)

«Була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнуч­ка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк». (Мелашка Балашиха)

«Молоде, довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні гу­би — все дихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір». (Лаврін Кайдаш)

«Очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе, решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...» (Химка)

«Вона розцвіла і стала повніша на виду. її очі, її тон­кі брови блищали на сонці, а лице горіло рум'янцем. Вона сяяла, як кущ.калини, посаджений серед двору». (Мелашка Балашиха)

Омелько Кайдаш

Омелько Кайдаш:

•    забобонність, невігластво

•    богомільність, щирість

•   доброта, працьовитість, миролюбство

•    «темність», безвольність

•    захисник патріархальних законів

•    кращий стельмах на селі

•    пристрасть до горілки

•    все життя — важка праця

 Цитатний матеріал про персонажа

•    «В білій сорочці з широкими рукавами. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухор­ляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сиви­ною».

•    «Хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді і не вмре наглою смертю».

•    Карпу: «Ніколи не вдержиш язика! Все допікаєш мені гіркими словами...»

•    Критика синів: «Чи в вас бога немає в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики? Чи вам не тре­ба помирать, чи ви не соромитесь святого сонечка на небі».

•    «Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, незважаючи на святу п'ят­ницю».

•   «Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця».

•   «Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напе-чаток».

•  «Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілцідражнив його неначе цяцька малу дитину, а жінка роз­пустила розмову на всю губу».

•    Мотрі: «Ти-бо повинна таки поважати матір, бо мати старша в хаті, треба ж комусь порядкувати в хаті та лад давати»; «Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Наш хліб їси, нам і роби, а які ні, то ми тебе й по­просимо слухати».

•    Карпо — батьку: «А хіба ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте».

•    Мотрі: «Чи ти хочеш бути найстаршою в хаті, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом».

•    «Він не стільки забився об діл, як стривожився. Неповага од сина й сором перед своїми дітьми, і гнів, і злість — все злилось в його душі, запекло його в гру­дях так, що йому здавалося, ніби Карпо вбив його на

смерть».

•    «На його широкому блідому лобі, на його спущених віках лежала глибока, важка туга, лежав сором, перемі­шаний з жалем».

•    «Кайдаш постарівся і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщинне горе. Всі гроші, що він заробляв у пана, в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку».

•    «Заженуть мене синки швидко на піч».

•    «Він більше майстрував, заробляв гроші, постив усі п'ятниці та з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку п'яний. Його голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе в ямках, глибоко позападавши під бровами».

•    «Він перестав пити на той час, і дідьки перестали йому привиднуватися.

—   Це моя смерть іде за мною, коли вже до мене при­ходив небіжник батько. Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашеня».

•    «Він був жовтий, як віск; а його очі блищали й горі­ли, як свічки.

—  Завела мене нечиста сила аж у богуславський ліс».

•    Карпо: «Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а про­те втопився. І п'ятниці нічого не помогли. Варте було мучити себе цілий вік».

Маруся Кайдашиха

Маруся Кайдашиха:

•    любов до панського життя

•    пихатість і манірність

•    гонористість і сварливість

•    лукавство і непоступливість

•    лиха свекруха

•    ніжність і доброта до онуків

•    охайна, гарна куховарка і господарка

•    мова брутальна і засмічена лайливими словами

•    лицемірство, улесливість

•    «економна»

•    свавільна

•    енергійна, вольова

Цитатний матеріал про М. Кайдашиху

•    «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. ...замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить, ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кла­нятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину. Маруся лишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності україн­ської селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї . спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот. Маруся була сердита».

•    «Вбралась як у неділю, в горсет, в жовті чоботи, в но­ву білу свитку, ще й засунула в рукав білу хусточку».

•    «Втирала губи й вид хусточкою, хоч на губах і на ви­ду нічогісінько не було».

•    «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чис­то. Все на її було чистеньке, неначе нове».

•    «Вона дуже церемонилася і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання».

•    «На її уста прилинув осміх, а з словами неначе по­лилась патока з уст». «Той солодкий медок одразу не сподобався Марусі».

•    «Кайдашиха взяла чарку і наговорила приказок жи­вим і мертвим повнісіньку хату, ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку».

•    «Вона дуже любила чванитись і почала розказувать, як її шанували пани та попи».

•    «З того проше сміялись по всьому селі і дражнили через те слово Кайдашиху пані економшею».

•    «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду».

•    «Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку. Вона-була рада, що взяла в свою хату добру робітницю, і почала залежуватись».

•     Мотря: «Лучче лягайте на ліжко та, про мене, беріть у руки бандуру, куріть люльку, як наша пані економша».

•    Мотря: «На словах, як на цимбалах грає, а де сту­пить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».

•    «Проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й "добридень" людям не ска­зала, виставила навмисне напоказ громаді жовті нові сап'янці».

•    «Вона любила дітей».

•    «Полизала вареники, виїла полуниці, а тісто поки­нула на полумиску».

•    «Мелашчина краса таки розв'язала їй язик й витяг­ла з його меду цілий вулик».

•    «Вона нападала на Мелашку сливе кожного дня, то­чила її, як вода камінь».

•    «...як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку, наче на свою наймичку».

•    Лаврін — Матері: «Бо ви її гризли, гризли, доки до свого не догризлись. Як пропаде Мелашка, то я вам цього не подарую».

•    «Кайдашиха дуже стривожилась. її серце пом'як­шало, і вона дуже жалкувала за тим, що недобре обхо­дилась з своєю невісткою».

•    «Карпо пхнув матір так, що вона трохи не переки­нулась».

•    Мотря до дітей про Кайдашиху: «Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка».

•    Діти про бабу: «Баба погана, баба злодійка!»

•    Мотря: «Буду я чортова дочка, коли не розіб'ю тобі кочергою голови».

•    «Кайдашиху тепер на селі дражнили безокою еко­номшею».

•    «В неї аж губи трусились до лайки, та не було з ким лаяться».

•    «По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висо­ка та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на голові. Сліпе око білило ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай».

•    «Але стара була прудка і так покатала з двору, як мала дівчина».

Карпо Кайдаш

Карпо Кайдаш:

• ·        працьовитість
• ·        турботливість за свою сім'ю
• ·        дрібновласницькі інтереси
• ·        суворий і непривітний
• ·        гордість і упертість
• ·        неповага до батьків
• ·        лихослів я
• ·        грубість і черствість
• ·        жага до збагачення
• ·        на посаді десяцького
• ·        байдужий до горілки
• ·        вольовий і рішучий
• ·        виділяється самостійністю у розумі
• ·        індивідуальна самовпевненість

Цитатна характеристика героя

•    «Карпо був білявий, але волосся на його голові звершечку було трохи рудувате».

•    «Його насуплене, жовтувате лице не розвиднюва­лось навіть тоді, як губи осміхались».

•    «Цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопу­вать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом стільки там разів».

•    «Я не гордий, я не пишний і гордо не несуся».

•    «Зовсім не слухав не тільки її (матері), але навіть батька, а покірним він не був навіть малим хлопцем».

•    «Карпо не жартує. Він не мовчав батькові й малень­ким, а тепер по всьому було видно, що він говорив не на вітер».

•    «Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах. Кожний батьків докір здавався йому тепер удвоє важчим. Його думка літала коло якоїсь хати, в котрій він живе сам з своєю жінкою, сам господарює без батька, без матері і ні од кого не чує ніякого приказу та загаду».

•    «Карпові й самому хотілось прибрать свою жінку, як прибирається квітка навесні».

•    «Я роблю й маю право на своє добро».

•    «Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зару­байте мене; він почутив, що вся кров налилась в його голову, заливала йому вуха, очі; він почув, що в його вухах задзвеніло, й зашуміло, й зашелестіло, а в очах все в хаті почало крутиться».

•    «Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав».

•    «Пхнув матір так, що вона трохи не перекинулась, і підставив драбину під Мотрю».

•    «Одрізнившись од батька, спочатку таки набрався багато лиха, поки збирався на своє хазяйство. Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спрягаться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».

•    «Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та

молодиці».

•    «Карпо горілки не любить».

•    «Він не любив говорити і більше мовчав».

•    «Стояв Карпо у вузькій сорочці з короткими та вузькими рукавами, в широких білих штанях з товстого полотна».

•    «Карпо був десяцьким».

Мотря Кайдаш

Мотря:

•    горда, і незалежна

•    фізично здорова і працьовита

•    розумна, непоступлива

•    скупа, егоїстична, сварлива • •   зневага до людей

•    зла і жорстока

•    виховання із заможної родини

•    вродлива і чепурна

•    «бриклива, ...серце з перцем»

•    організатор багатьох сварок у родині

•    самолюбива, гостра на язик

•    не з тих, хто дозволить над собою збиткувати

Цитатний матеріал про героїню

•    «Дивилась своїми темними маленькими, як терен, очима, її лице пашіло рум'янцем на всю щоку, біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами».

•    «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям, трохи з злістю».

•    «Вбралася в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним поясом і попускала кінці трохи не до самого долу, одяглась в зелений з чер­воними квіточками горсет, взулась в червоні чоботи, наділа добре намисто, взяла в руки білу хусточку та й пішла до церкви. Вся її голова аж ніби горіла квіт­ками проти сонця. Павине пір'я блищало й миготіло, а золотий пружок парчі на чорних косах сяв і надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам».

•    «її гострі, як ніж, очі, її блискучий погляд з-під він­ка квіток та зеленого листя».

•    Карпо: «Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти зви­та та з гостролистої шальвії».

•    Кайдашиха: «Та й робоча ж ваша дочка! Що за золота в вас дитина. Там так пильнує коло роботи, що й не розгинається. Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть господь милосердний довести діло до ладу».

•    «Якби я могла розірватися надвоє, то я б і сіни мела і коло печі стояла».

•    «Діло ніби горіло в Мотриних руках».

•    Кайдашиха — Карпу: «Не потурай своїй жінці, а то вона мене не слухає, йде й лає. Вона мене зовсім не має за матір. Що з того, що вона робоча, коли хата три дні стоїть неметена».

•    Маруся: «Хліб їсти добре тямить. Мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невіс­тка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять; як помаже комин,, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова як кобила, та тільки сопе...».

•    «Моя мати квітчала мене, як рожу, а твоя мати во­дить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав мені грошей на нову хустку та на спідницю. Куплю собі і к великодню нову одежу та хоч уберуся по-людськи».

•    «Не моя воля волить у цій хаті. І для неї схотілось волі та своєї хати».

•    «Була б в батька; було моє* личко біленьке й бро­ви чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли. І з'їсть свекруха, люта змія, мій вік моло­денький».

•    «Мотря злякалась, що за її мотовило син побив батька».

•    «Нове мотовило аж гуло в її руках і вряди-годи черкалось об сволок, об стелю. Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм мотовилом. Вона почула в собі дух господині, самостійної госпо­дині».

•    Кайдашиха: «Але й хліб спекла, хоч коники ліпи!», «Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки».

•    «Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на пре­столі».

•    Кайдашиха: «Така сатана, як Мотря. І в Мотрі непо­гані брови, а за тими бровами ціла купа лиха».

•    Мелашка: «Карпова Мотря, наче люта змія»; «не сприяє мені через свекруху»; «Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підковки».

•    «Карпе! Одривай хату, бо я підпало й їх, і себе та й на Сибір піду».

•    Кайдашиха: «Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з світу зжене. Покарав мене тобою господь, та вже й не знаю за що!»

•    Карпо: «Та й бриклива ж ти, Мотре, хоч я тебе колись любив за той перець».

•    «Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима. Вона була в одній сорочці і в вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втипала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові. Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою».

Кайдашиха — повнувата, поважна в руках, вираз обличчя то сердитий, то улесливий — залежно від обставин.
Карпо — високий, кремезний, завжди насуплений.

Лаврін — стрункий, усміхнений, погляд лагідний, відкритий.

Мотря — дебела, моторна, завзята, у погляді — рішучість.
Мелашка — невисока, худенька, тонкої вроди, очі усміхнені, трохи сумні.

Кайдаш — сутулий, худий, в очах — вічна заклопотаність  і похмільна туга.

Тест до ІVрозділу

1.   Боротьбу за мотовило між Кайдашихою і невісткою Лаврін насмішкувато назвав:

а)   революційною подією;

б)  жіночім фехтуванням;

в)   грою у ворона;

г)   лицарським поєдинком.

2.   Що запропонував Карпо батькові, аби припинити чвари між матір'ю і дружиною?

а)   Прибудувати нове окреме приміщення;

б)   зобов'язати жінок ходити щоп'ятниці до церкви;

в)   освятити хату від духу лихого;

г)   змайструвати кожній по мотовилу.

3.   Матеріал, з якого Лаврін виліпив коника та ще й хвоста задер йому вгору:

а)   червона глина;

б)  хліб;

в)   хатнє сміття;

г)   м'якоть гарбуза.

4.   Школу, де вчили готувати страви, Маруся Кайда­шиха пройшла:

а)   під час служби у монастирі;

б)  коли навчалась у жіночому пансіоні;

в)  у панів;

г)   у свекрухи.

5.   Хто з героїв так охарактеризував Марусю Кайдашиху: «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне»?

а)   Мотря;

б)   Мелашка;

в)   Балашиха;

г)   бабаПалажка.

6.   Що порадила Довбишиха дочці, коли Мотря при­бігла до неї поїсти і поскаржитися на Кайдашиху?

а)   Жити з Карпом окремою родиною)

б)   вибачитися перед свекрухою;

в)   присвятити своє подальше життя службі Богові;

г)   продовжити війну із родиною чоловіка.

7.   На місці, де повинна була прибудуватися хата для   

а)   полила свяченою водою;

б)   кинула кілька мідних монет;

в)   посіяла пшеницю;

г)   поклала насіння із гарбуза.

8.   З яким проханням звернувся Карпо до батька, коли  хата була вже прибудована?

а)   Не пити горілки;

б)  допомагати онука;

в)   видіїити йому окремо поле і худобу;

г)   не чіпати Мотрю. 

Тест до V розділу

9.   Коли Лаврін їхав до млина, він:
а)   спостерігав за природою і співав;

б)  читав Біблію;

в)   підраховував кількість змолоченого жита минулого тижня;

г)   складав вірші про кохання.

10. Мелашка, яка йшла за Россю, нагадувала Лавріну:

а)   човник з рожевими вітрилами;

б)   велику червону квітку;

в)   самотню берізку серед поля;

г)   червону калину біля криниці.

11. «Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком» — такої думки про Мелашку до­тримувався:

а)   Карпо;

б)   Омелько;

в)   Лаврін;

г)   Довбиш.

12. Уперше Лаврін познайомився з Мелашкою, коли дівчина:

а)   набирала воду з криниці;

б)   випасала худобу;

в)   збирала ягоди й гриби в лісі;

г)   поверталася з панського поля, де вона полола буряки.

Тема – зображення життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 р.  У творі змальовувався побут селянської сім'ї Кайдашів, через що виростає реалістична і трагічна за суттю картина життя селянства – темного, забитого віками панщини.

Композиція – повість складається з 9 (дев'яти) розділів:
- лише родинні відносини та суперечки;

 - одруження Карпа;

- відношення між невісткою Мотрею та свекрухою;

 - сватання Лавріна; 

- його одруження; 

- ставлення свекрухи до другої невістки – Мелашки; - похід до Києва; 

- втеча Мелашки; 

- сварки між сім'ями братів.

Засоби сатири в повісті: гостро комічні сценки, смішні ситуації (п'яний Кайдаш, збирання Марусі на сватання), сатира на релігію, забобонність, народний характер, мова, описи пейзажів, інтер'єру, портретів.

Дійові особи: батько – Омелько Кайдаш, мати – Маруся Кайдашиха, сини – старший Карпо (дружина – Мотря), менший – Лаврін (дружина – Мелашка), баба Палажка, баба Параска, батьки дружин.

Омелько Кайдаш: 

- портрет, («Ніби змальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш у білій сорочці з широкими рукавами… Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».), 

- працьовитість, 

- забобонність, релігійність ( Над усе він шанує «святу п'ятницю», але «допився до чортиків»), 

- мова Омелька, 

- ставлення до людей 

Маруся Кайдаш: 

- зовнішність, -

 два боки характеру,

 - відношення до себе, 

- ставлення до невісток.Колись вона служила у панів покоївкою та економкою і зберегла до всього панського  рабську повагу («проше вас»). Коли з'явились невістки, вона спробувала знущатися з них, як пани з своїх слуг. Але…- мова !! (до Мотрі: «дитя моє», «дочка» і «кобила», «заноза»)

Молоде покоління

Карпо  – енергійний, суворий, впертий. Про горб «… цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів».

Мотря – «робоча та проворна, та трохи куслива, як мухи в спасівку». «Має серце з перцем». 

Лаврін -  лагідний, м'який, жартівливий.

Мелашка – щира і тиха, з бідної сім'ї.

Баба Палажка:– «ідеолог», «з'їла двадцять пасок у Києві», знає замовляння: «Пом'яни, господи, раба божого Омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита… Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах…».

Скласти діалог баби Параски та баби Палажки